Якість Ризьких Шилінгів за Часів Польського Панування (1581– 1621)

The aim of study. The paper discusses the change of the silver proof of Riga schillings in the so-called Polish times. According to the Corpus privilegiorum Stepheneum (14 January 1581), Riga was confirmed minting rights, which however prescribed changes in coin design and fineness: on the one side coins had to bear the insignia of the Commonwealth and on the other side the coat of arms of the City; coins had to be of the same fineness and weight as the Polish and Lithuanian coinage so that there were no difference in their usage. Research methodology. Methods of analysis, classification, generalization and statistical methods were used to obtain the tasks set in the work. Riga schillings are arguably among the most widely studied and well-known coinages of the city mint of Riga, the capital of modern Latvia. In 1582 the first Polish style shilling was minted in Riga. Starting with 1588 shillings and 3-groschen coins (dreyer) were produced in the name of Sigismund III. Carrying almost all the same visual attributes as the coins of Stephan Bathory. From the late 16th century until the mid-17th century the production of this northernmost situated mint occupied a dominant role in the Polish-Lithuanian Commonwealth market of small change. This has been suggested by the various archaeological data offered by Polish numismatists. Despite the fact that Riga schillings have been a subject of research over the last century, to this day scholars have not reached common understanding on the quality issue of the schillings. As is evident Baltic and Polish numismatists have disagreements about metrological terms of the early Commonwealth schillings. Scientific novelty. In an attempt to clear up some of the problems, three legislative sources will be paid special attention: ordinances of the Warsaw Sejm 1579/80 and the ordinances of the Monetary Commissions of Warsaw from 1604 and 1616. The Conclusions. This article argues that the Riga schillings were minted accordingly to the mint order, however from 1604 Riga (and Lithuanian) schillings deviated from the Polish schillings as they were minted of higher minting standard..

Мета статті – всебічний огляд динаміки зміни вмісту срібла ризьких шилінгів в період польського панування в Лівонії (1581–1621). Методологія дослідження. Для отримання поставлених у роботі завдань було застосовано методи аналізу, класифікації, узагальнення та статистичний метод. Основним джерелом дослідження стали законодавчі акти – укази Варшавського сейму (1579/1580 рр.) та Грошових комісій 1604 та 1616 років, які були обов’язковими для всіх монетних дворів у Речі Посполитій. Для отримання додаткової інформації використовувалися архівні джерела з Латвійського державного історичного архіву – листи та офіційні укази монархів, звіти монетних дворів тощо.Ризькі шилінги, безперечно, – одні з найбільш широко вивчених та найвідоміших монет міського монетного двору Риги, столиці сучасної Латвії. Вже в 1582 році на монетному дворі в Ризі було викарбувано перший шилінг у «польському» стилі. Після смерті Стефана Баторія Ризький монетний двір був знову відкритий вже у 1588 році, де відбувалось карбування шилінгів та 3-х грошових монет (дрейери, трояки) з ім’ям Сигізмунда III. При цьому карбовані монети мали майже всі ті ж самі візуальні атрибути, що й шилінги попереднього правителя.До кінця XVI століття, практично, не було письмових повідомлень про ризькі шилінги. З іншого боку, питання якості шилінгів стало темою дослідження для багатьох поколінь нумізматів, але досягнуті дослідниками висновки не однозначні. Принаймні, можна зробити висновок, що більшість дослідників спільні у думці, що до 1604 р. Стандарт карбування ризьких шилінгів був стабільним, середня вага цих шилінгів становила 1,13 г, а вміст срібла сягав приблизно 0,20 г.Межа XVI–XVII століть ознаменувала кінець двох десятиліть тривалої стабільності та, у свою чергу, поклала початок епохи поступового зниження якості шилінгу, що було спричинене коливаннями ціни на срібло. Перша Варшавська комісія (1604 р.) запровадила такого роду зміни, переоцінивши срібний талер з еквівалента 36 грошів до 38. Зростання ціни на срібло було тісно пов’язане зі зниженням вмісту срібла у литовських (і ризьких) шилінгах на 11 відсотків – 0,181 г срібла в шилінгах, а також зі ще більш вражаючим зниженням якості польських шелягів – аж на 50–60%. Наслідком цього стало утворення у 1604 р. двох абсолютно різних шилінгів – польських та литовських.Чергова хвиля зниження якості настала через досить короткий період, що призвело до другої Варшавької комісії у 1616 році. У 1615 і 1616 роках якість шилінгових монет щорічно знижувалась утричі. Друга Варшавська комісія застосувала подібну до першої регуляторну тактику, – стабілізація ціни на срібло та зниження якості монет. Вміст срібла у шилінгах знизився на 25,5%, отже, до 0,129 г ваги срібла, тоді як ціна на срібло зросла лише на 20 відсотків, з 38 до ~ 45 грошів у номінальних цінах. Тому за розпорядженням другої Варшавської комісії вартість щилінга стала дещо завищеною. Крім того, Комісія не змогла запровадити ефективний механізм контролю для боротьби зі спекуляціями та надходженням низькоякісної іноземної монети. Це мало далекосяжні наслідки для всієї грошової системи Речі Посполитої та її учасників, включаючи місто Ригу. По-перше, це призвело до постійних розбіжностей між офіційними курсами валют та ринковою ціною срібла. По-друге, постанови Комісій стали просто формальністю. Протягом 1617–1620 рр. зниження якості монет відбувалось регулярно, принаймні, раз на рік.19 серпня 1620 року Ризький магістрат наказав карбувати нові ризькі шилінги зі сплаву срібла: 2 лоти та 2 пфеніга (за стопою 260 шилінгів із срібної марки), того самого стандарту, який використовувався для карбування подвійних денаріїв та шилінгів у Вільнюсі. Це було стратегічним кроком для урівнення вартості трьох грошових монет зі сріблом, що було придбане у литовських подвійних денаріях, а також для підвищення конвертованості ризьких шилінгів на валютному ринку Речі Посполитої. Середня вага останніх емісій ризьких шилінгів становила 0,776 г із вмістом срібла 0,103 г. Таким чином, за період з 1616 по 1620 роки шилінг втратив додатково 12,8 відсотків фактичної вартості. Виходячи з розрахунків 1620 року, вартість талера становила в середньому 63 гроші, зростаючи на 20 грошів порівняно з його оцінкою у 1616 році. 1621 рік став черговим роком підвищення вартості талера – до 75 грошів. Отже, карбування монети було призупинено не лише завдяки політиці шведського короля Густава Адольфа, але й через високі ціни на срібло, що призвело до неможливості та невигідності продовження емісії.Висновки. У статті доведено, що ризькі шилінги карбувались відповідно до стандартів якості монет у Речі Посполитій, хоча різниця між якістю продукції інших монетних дворів зберігалась. Протягом 40 років ризький шилінг втратив близько 50% вмісту срібла. До того ж, шилінг девальвував на 114% щодо талера, базової одиниці грошової системи. Однак, що стосується коливань ціни на срібло, вартість шилінгу була трохи завищеною. Загалом, за польського панування шилінг становив єдину, найбільш регулярно карбовану та успішну монету Риги.